Анастасія Шкільник

Народилася Анастасія Шкільник 22 серпня 1945 року в таборі переміщених осіб поблизу міста Вассербург у Німеччині, коли її сім’я разом з багатьма іншими українцями тікала від сталінських переслідувань на своїй Батьківщині. У 1947 році сім’я емігрувала до Вінніпега (Канада), де Анастасія провела свої юнацькі роки – відвідувала католицьку школу, була членом «Пласту» і вивчала музику. У 1962 році заради навчання в університеті вона переїжджає до Торонто, де здобуває почесний ступінь бакалавра у галузі Східноєвропейських наук (1966) та стипендію Вудровa Вільсона при Єйльському Університеті (США).

Через два роки Анастасія здобуває ступінь магістра гуманітарних наук університету Єль, після чого отримує дворічне призначення у компанію Форд Фаундейшн, що у Сантьяго, Чилі. Там їй надається стипендія і грантові програми на дослідження проблем поселень, малопридатних для життя людей, де основою дослідження є самовільні поселення на околицях Сантьяго.

У 1972 році пані Шкільник розпочинає докторську програму у сфері Урбаністичних та Регіональних наук у технічному Массачусетському  університеті. Перед отриманням ступеня вона їде у дев’ятимісячне відрядження для створення стратегії бюджетного житлового будівництва у місті Ізмаїлія в Єгипті, яке було знищене під час бойових дій 1973 року проти Ізраїлю. Три роки потому Анастасія відіграє провідну роль у спільних дослідженнях з Грессі Нероуз Індіан Бенд у північно-західному Онтаріо, результатом яких стала її книга «Отрута сильніша за любов» (Видавництво Єльського університету). Книга була найвизначнішим фактором виконання вимог для здобуття докторського ступеня. У 1982 році Анастасія отримує ступінь доктора у сфері Урбаністичних та Регіональних наук університету Массачусетс.

У 1984 пані Шкільник виходить заміж за доктора Джима Кингама. Після десятиліття роботи на канадський уряд з дослідження питань тубільних народів Канади, у 2000 році Анастасія разом з чоловіком  переїжджає на острів Ванкувер. Наступні тринадцять років доктор Шкільник присвячує  своє життя допомозі та підтримці людей, яких спіткало горе та злидні. Вона заснувала Нагороду «Світло Справедливості», якою відзначала в Україні моральних лідерів, організовувала фандрейзингові вечори для посилення розуміння необхідності морального лідерства у світі та забезпечення стипендіями молодих українців, які подають надію стати майбутніми моральними лідерами. За її підтримки та у співпраці з «Карітас-Україна» було засновано програму з надання можливостей кредитування медичного обладнання; вона підтримувала український центр «Джерело» для дітей з розумовими та фізичними вадами, від імені організації « Врятуймо дітей»  спонсорувала фандрейзингові заходи, які проводилися з метою надання допомоги дітям-переселенцям із Сирії.

Доктор Анастасія Марія Шкільник померла 13 травня 2014 року від раку стравоходу.

Батько Анастасії Шкільник

Михайло Шкільник народився в селі Сурохові на Західній Україні. Юридичну освіту здобув у Львівському та Краківському університетах. За часів Української Народної Республіки працював спочатку в Міністерстві економіки та торгівлі, а пізніше очолював Департамент консульської служби в Міністерстві закордонних справ. Після повалення УНР М. Шкільник повернувся до Західної України, де працював суддею у місті Перемишляни. Під час німецької окупації був призначений мером Перемишлян. На цій посаді, ризикуючи власним життям та своєю сім’єю, він врятував життя рабина Рокеаха, відомого як «Великий рабин Белза», – лідера ортодоксальних євреїв Західної України. Завдяки зусиллям Михайла Шкільника у Перемишлянах було врятовано чимало родин. Пізніше він із сім’єю емігрував до Канади. 1971 року в Торонто були опубліковані його мемуари «Україна в боротьбі за державність у 1917-1921 роках». Крізь усе життя д-р Михайло Шкільник проніс любов до рідної землі, вболівав за її долю.