Євген Сверстюк

Євген Сверстюк

Доктор філософії, видатний український публіцист і літературознавець, політв’язень, активний учасник національно-демократичного руху, та учасник ініціативної  групи  «Першого грудня». Засновник та з 1989 незмінний редактор православної газети «Наша віра». Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, почесний президент Українського ПЕН-клубу. Став лауреатом премії « Світло Справедливості» в 2010 році.

Євген Сверстюк про нагороду «Світло Справедливості»:

«Ми вперше в Україні зустрічаємося з нагородою досить суб’єктивного характеру, тобто не за працю, яка має матеріяльний вимір, а за моральний вплив на суспільство. Головний сенс цієї нагороди — привернути увагу громадськості до питань, які ми делікатно обминаємо або не делікатно профануємо.

Головним ворогом моралі стали спокуси споживацького ринку. Загалом усі ми від природи рівні. Усі носимо в грудях, за словом Шевченка, «Тії незримії скрижалі, незримим писані пером.»

Ми любимо згадувати відомий вислів Канта про дві речі, які не перестають дивувати: зоряне небо наді мною і внутрішній закон в мені. Тільки у Канта то не дві різні речі, а один закон єдності — у небі і в душі людини. Отже, внутрішній лад корелює з небесним ладом. Моральні максими, імперативи структурують, зміцнюють, творять закон і саму людину. Релятивізм — уневажнює всю ту будову і руйнує людину. І тоді вона волає про моральні авторитети — замість того, щоб творити самому той авторитет. У людей є туга за моральною силою. Люди поважають моральний принцип, втілений в особистості.

Вчорашні раби влади переступили свою заповідь про «священну державну власність» і Божу заповідь «не кради» — і стали рабами капіталу. Їхній розум каламутний. Зоряного неба над собою вони не бачать і закону в собі не відчувають. Їхня влада важка і сіра. Вони не люблять рідного краю. Вони не вірять один одному. У них нема радости і свободи. І народ відчуває, що найтяжчий гніт — то гніт моральний.»